Розвиток творчих здібностей обдарованих учнів

Творчість відкриває в дитячій

душі ті куточки, в яких дріма-ють джерела добрих почуттів.

В. О. Сухомлинський.

  Українське національне виховання завжди було гуманістичним. Не може бути злих, ледачих, неорганізованих дітей. Злість спричинюють люди чи несправедливі вчинки. Лінь з’являється там, де не пробуджений інтерес до навчання, неорганізованість, – де учитель не знайшов оптимальні форми і методи роботи. У зв’язку із цим сьогодні повинні змінитися пріоритети у діяльності педагога. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель повинен прийти до нових особистісно зорієнтованих методів, у яких посилений творчо-діяльнісний компонент. Такий процес вимагає детального перегляду існуючих педагогічних технологій. На цьому шляху кожен учитель має думати про те, як же не загубити паростки творчості дитини? Як плекати їх, аби вони міцніли, живлячись із невичерпної скарбниці знань. Як отримати плоди творчої діяльності школяра? Це, як відомо, дуже складне завдання. Виконання його потребує, на мою думку, від педагога чіткої організації праці, створення власної системи викладання, потрібної атмосфери в учнівському колективі.

Тому з першого ж уроку в будь-якому класі прагну створити таку обстановку, яка б благотворно впливала на появу нових, оригінальних ідей. Переконую своїх вихованців, що до думок, які висловлюються їх однокласниками, потрібно ставитися з повагою. Сама ж намагаюся не допускати критики – це закріпачує дітей. Натомість ширше використовую позитивні оцінки, причому говорю не «Так, правильно», а «Молодець, гарна думка, цікава, незвичайна». Якщо ж критика необхідна, спрямовую її на невдалу ідею, а не на її автора. Схвалення ж адресую безпосередньо учневі, який правильно виконав завдання.

Зрозуміло, що характер творчої діяльності школярів багато в чому залежить від типу уроку, його етапів, методів навчання, обладнання та інших чинників. Проте кожен урок намагаюся організовувати так, щоб знайти час і найефективніші форми та види роботи для реалізації поставленої мети, виконання основних завдань, серед яких і формування творчих здібностей учнів та управління ними.

Але ж відомо, що у процесі розвитку здібностей суттєве значення має певний взаємозв'язок між здібностями та вміннями. Уміння у психолого-педагогічній літературі розуміють як засвоєні суб'єктом способи виконання дій, що забезпечуються сукупністю набутих знань та навичок. Вироблення вмінь, з одного боку, передбачає наявність певних здібностей, з другого – формування певних (у тому числі творчих) здібностей передбачає вироблення пов'язаних із ними вмінь. Тобто у процесі навчальної пізнавальної діяльності через уміння формуються здібності.

Загальновідомо, що, тільки забезпечивши учнів певним мінімумом знань, можна говорити про створення ними конкретних і різноманітних оригінальних творчих продуктів, можна говорити про навчання учнів творчості.

Так на вступних уроках з української мови поряд із уже добре знайомими формами засвоєння нових знань (бесіда, самостійне опрацювання теоретичного матеріалу, розгляд і обговорення ілюстрацій) використовую випереджувальні завдання-дослідження, прийом моделювання (продовжити речення, продовжити думку, продовжити визначення), зустрічі із словом, мовою, природою, книгою (залежно від  уроку, його теми, виховних завдань),  інтерактивні ігри «Мозковий штурм», «Так – ні» або «Передаю слово». Наприклад, у 10 класі на вступному уроці з риторики читаю епіграф: «Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить», – сказав Наполеон. Чи дійсно «слово» володіє такою великою силою? На дошці таблиця з колонками «так», «ні», в яку учні по черзі записують свої аргументи. Або на першому уроці у дев'ятому класі пропоную дітям уявити себе журналістами і взяти інтерв'ю у рідної мови, підготувати питання щодо її розвитку, сучасного стану, лексичного багатства та інших цікавих і актуальних проблем у цій галузі.

Такі завдання допомагать забезпечити згаданий вище мінімум знань учнів, який дає можливість успішно виконати наступне – творче завдання: вказати шляхи вирішення певної проблеми, написати твір-мініатюру на одну із запропонованих тем, завдання на розвиток творчої уяви (елементи ТРВЗ курсу РТУ).

Ще ширше поле для творчості на вступних уроках літератури, коли учні розповідають про свої улюблені книги, про улюблених письменників, ідеальних героїв, про все, що їм близьке, знайоме, зрозуміле, цікаве. Проте вони не просто переказують прочитане, називають імена і прізвища, а доводять свої думки, переконують у сказаному, малюють ілюстрації, створюють проекти, захищають їх. Улюбленими формами вираження власних ідей, думок є створення асоціативного куща, гронування, складання сенкану.

Варто зазначити, що захист ідей, творчих робіт, навіть власних художніх творів стають елементами багатьох  уроків літератури й мови. Адже тільки довівши свою думку, аргументувавши її, проілюструвавши самостійно дібраними прикладами, дитина може впевнитися у власних силах продуктувати правильні й оригінальні думки, ідеї. І всі роботи як самостійні й оригінальні заслуговують на увагу. А їх автори на похвалу і заохочення.

У вирішенні головних завдань освіти провідна роль відводиться уроку засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок. На ньому вирішується комплекс взаємопов’язаних проблем: вивчення нового матеріалу, його закріплення, повторення і часто перевірка вивченого раніше. На такому уроці є великі можливості для організації творчої діяльності учнів. Особливий інтерес у них викликають інноваційні форми активізації опорних знань, закріплення вивченого матеріалу. Тому творчі завдання стають обов’язковими саме на цих етапах.

Улюбленою формою активізації засвоєних знань для учнів є інтерактивна гра «Акваріум», за умовами якої учні повинні знати весь теоретичний матеріал, правильно ставити питання і відповідати на них, добирати власний ілюстративний матеріал, висловлювати свої думки і аргументувати їх. Подобається дітям і робота у рамках стратегії «Кубування», суть якої полягає у необхідності дати повні відповіді на шість питань різних типів, що стосуються однієї теми. Наприклад:

–          опиши це…

–          порівняй таке…

–           підбери асоціації…

–          із чого складається…

–          як його використати…

–          що в ньому позитивного, а що негативного?

Творчі диктанти, творчі списування, творчі переклади – також є обов’язковими на цьому етапі уроку. При їх проведенні враховую думку І.С.Волощука: «Там, де кожен знає трохи, знають дуже мало». Тому застосовую диференційований підхід до учнів і деякі завдання ускладнюю. Наприклад, учням першого варіанту (середній рівень знань) пропоную із окремих слів скласти речення, пояснити вивчені орфограми і пунктограми, другого (достатній рівень) – відтворити деформований текст, виправити допущені помилки, пояснити їх,  а третього (високий рівень знань) – продовжити текст власними роздумами, використовуючи слова із вивченими орфограмами у них. При цьому використовую такі інноваційні прийоми: моделювання, конструювання, реконструювання та ін.

Що ж до етапу закріплення набутих раніше знань, то тут вагоме місце відводжу творчим завданням до малюнків, графічним диктантам, до яких умовні позначки придумують самі діти, тестам із творчими завданнями, взаємоопитуванню, мовним шарадам, різного роду розминкам (лексичним, орфографічним, пунктуаційним та ін.) та іншим ігровим моментам, які, на мою думку, викликають інтерес до предмету, розширюють кругозір, підвищують інтелектуальний рівень, розвивають творче мислення. Так, наприклад, закріплюючи отримані знання з теми «Складнопідрядне речення з підрядними означальними», пропоную лінгвістичну гру «Комплімент», за умовами якої учні повинні сказати одне одному комплімент, використовуючи речення вивченого виду: «Ти твоя врода мені нагадує квітку, яка сьогодні розцвіла у моєму саду». Або ж на уроці літератури влаштовуємо «погоню за лідером» (хто з учнів першим розгадає кросворд, той і є лідером).

Пояснюючи новий матеріал, спираюся на слова К.Д. Ушинського про те, що дитина довго запам’ятовуватиме кілька слів, але якщо іх пов’язати із картинками, то 20 таких слів вона запам’ятає відразу. Тому широко використовую таблиці, схеми, ОК (опорні картки), схеми – алгоритми, які складаю сама чи з школярами, спираючись на технологію ТРВЗ. Учням же часто пропоную самим скласти опорний конспект, записати власні приклади, створити літературний портрет, досьє  і т.п. До виконання подібних завдань діти, зрозуміло, підходять творчо.

Завжди ретельно продумую і проведення рефлексивно-оцінювального етапу уроку. Тестування, створення сенкану,  самодиктанти, рольові ігри, складання лінгвістичних і літературознавчих загадок та кросвордів – ось лише невелика частина різних видів роботи із учнями для перевірки рівня сформованості нових знань і умінь та їх об’єктивного оцінювання. Часто використовую на уроках картки самооцінювання або взаємооцінювання. Такий метод допомагає сформувати в учнів навички самоаналізу, дає можливість учителю прослідкувати роботу дитини протягом усього уроку, вимагає від неї уваги і активності усі сорок п'ять хвилин.

Домашні завдання також намагаюся урізноманітнювати. Привчаю учнів під час підготовки до уроку користуватися не лише підручником, зошитом, а й іншими джерелами. Зокрема даю Інтернет-адреси, на яких можна знайти цікаву та корисну інформацію як на літературні теми, так і на лінгвістичні, і вже на основі знайденої інформації виконати певне  завдання. Наприклад, під час вивчення  в одинадцятому класі біографії Є. Маланюка рекомендую знайти газетну статтю за адресою http://www.day.ua./134144/ і  дати  відповіді  на  питання:  якими  почуттями  пройняті   висловлювання   Є. Маланюка про народжених Україною духовних провідників нації? Навести приклади. Також пропоную учням удома створювати оригінальні публікації, використовуючи знання програми «Іntel®Навчання для майбутнього».

Творчість учня, як уже зазначалося, починається з міцного засвоєння ним знань, проте це не єдина умова реалізації ідеї формування творчих здібностей, оскільки для того, щоб творча діяльність дитини була помічена і належним чином оцінена, наші вихованці повинні володіти вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами, в усіх видах мовленнєвої діяльності. Тому велику увагу приділяю розвитку усного і писемного діалогічного і монологічного мовлення. При цьому пам’ятаю, що діалогічне мовлення учням більш зрозуміле, бо являє собою виклад думок за певним планом, який часто побудований у вигляді питальних речень. Монологічне ж мовлення вимагає складної психологічної діяльності, зокрема вольових зусиль: слід самостійно встановити зв’язок і відношення між частинами матеріалу. Заохочуючи школярів до  зв’язних висловлювань на лінгвістичні теми, враховую це при оцінюванні. 

Щоб якось урівноважити діалогічне і монологічне мовлення, діалоги пропоную складати проблемні (за що ми цінуємо друзів, чому книга відіграє важливу роль у нашому житті), а також ускладнюю їх творчим завданням. (яким ви уявляєте кожного із співрозмовників? якої точки зору дотримуєтеся?  чому? і т.п.).

 Намагаючись розв’язати проблему комунікабельності своїх вихованців, практикую уроки-роздуми, уроки-діалоги, використовую проектну технологію, інформаційну та  технологію організації групового навчання. Для старшокласників найбільш оптимальними формами удосконалення усного мовлення вважаю семінари, конференції, диспути, оригінальні проекти на різні теми, лінгвістичні, стилістичні, літературознавчі дослідження. Методи аналізу, аналогії, систематизації, зіставлення та інші повинні бути обов’язковими елементами підготовки цих видів висловлювань. Продуктом одного з таких проектів став посібник «Складносурядне речення», підготовлений і оформлений учнями дев’ятого класу.

Наступним, не менш важливим, на мою думку, шляхом вирішення проблеми управління творчими здібностями учнів є збагачення їх словникового запасу, адже, щоб правильно, повно і переконливо розкрити свою думку, необхідно мати достатній для цього запас слів. При чому у своїй роботі акцентую увагу не лише на багатозначності, явищі синонімії, а й на стилістичному забарвленні, етимології багатьох із них. З цією метою на уроках проводжу наступну роботу: опрацьовую разом із учнями статті словників (тлумачного, іншомовних слів, синонімів, фразеологічного), контролюю ведення ними власних словничків незрозумілих, нових слів, влучних висловів, пропоную тренінгові вправи, ігри. Ось деякі із них: «Підбираємо слова». Клас ділиться на дві (три, чотири) команди, кожна з яких протягом двох хвилин повинна записати в зошитах якомога більше синонімів до прикметника із словосполученням бідне життя.

Відповіді: злиденне, нужденне, страдницьке, безпросвітне, згорьоване, гірке, нестерпне, собаче, прокляте, убоге, лихе тощо.

«Ланцюжок». Утворіть ланцюжок слів, змінюючи в кожному наступному лише одну літеру так, щоб вийшло задане слово. Наприклад, зі слова кіт – зуб. Відповідь: кіт – кит – кут – куб – зуб.

«Криниця мудрості». Пропонується кілька фразеологізмів, до яких учні по черзі повинні дібрати синоніми. Хто не назвав, вибуває з гри.

 На уроках літератури з метою успішного керування творчими здібностями дітей, найчастіше використовую такі прийоми, як обмін враженнями, взаємоопитування, проникнення у зміст художнього слова твору і характеристику персонажів. Пізнаючи матеріал, школярі дають свою оцінку тому чи іншому вчинку, розуміють, опановують уроки життя, моралі, психології. Звертаюся і до деяких прийомів курсу РТУ сучасної технології ТРВЗ, зокрема до зміни, заміни, перенесення, продовження явищ, об'єктів, предметів та ін. Вивчаючи зміст твору, пропоную учням скласти його сюжетне продовження, характеризуючи головного героя, – змінити деякі риси характеру, перенести його в інші умови, в іншу історичну епоху, наприклад, а опрацьовуючи композицію, – змінити початок (пролог), кінець (епілог), місце дії, ввести передісторію деяких персонажів та інші завдання.

Найкраще, звичайно, допомагають виявляти і розвивати літературні творчі нахили дітей власні твори як за матеріалами програми, так і на „вільні" теми. Залучаю учнів до написання робіт художнього характеру ( вони не є обов’язковими для всіх). Серед них виділяються:

–      твори на уявлення, творчу фантазію («Як створювався…», «Слухові і звукові образи у моїй уяві під час читання поезії…» та ін.);

–      літературні щоденники, листи («Лист улюбленому письмен-нику», «Сторінками мого щоденника»);

–      вірші, художні етюди,короткі оповідання, новели (у старших класах).

До написання поезій учні ставляться з особливим інтересом. І це цілком природно, тому що безпосередні враження життя вимагають емоційної форми їх вираження. Вірші, де беруть участь у передачі почуттів не лише слова, а й ритм, здаються їм найбільш придатними, зручними для передачі своїх вражень.

Віршувальна діяльність дітей вимагає великої уваги з боку вчителів. Адже набувають школярі свій перший досвід, використовуючи в основному образний матеріал відомих поетів. А ось власні творчі знахідки юних авторів часто не позбавлені великих хиб, які потребують  серйозного редагування.  Це трапляється тому, що, по-перше, учні нерідко прагнуть писати те, чого не знають. По-друге, більшість школярів не любить працювати над віршем, виправляти невдалі рядки, шукати потрібні слова, вони вважають за краще, у разі невдачі, написати нові поезії. По-третє, не всі ті, що пишуть, уміють вибрати істотне і писати коротко, захоплюються подробицями і виявляють свою безпорадність у композиції.

Основною причиною зазначених хиб є необізнаність школярів із тео-рією віршування. Для глибокого, пов'язаного з практикою вивчення цього питання уроків літератури не досить. Цю прогалину в освіті дітей намагаюся заповнити на заняттях гуртка „Рідне слово", який веду вже шостий рік. Результати учнівської творчості постійно висвітлюємо в шкільній стінгазеті, у дитячих газетах „Клякса", „Дзендзик". Юних поетів усі добре знають, поважають, чекають із нетерпінням їх нових творчих досягнень.

Обов'язковим видом діяльності учнів, спрямованої на відкриття нових, об'єктивно значущих знань, розвиток творчих здібностей і, можливо, навіть професійних якостей, вважаю залучення здібних старшокласників до науково-дослідницької роботи. Досвід засвідчив, що індивідуальні і групові форми досліджень (наукові семінари, конкурси дослідницьких робіт) є серйозним фактором розвитку творчого мислення учнів. У процесі виконання дослідження у них формуються науковий світогляд, самостійність і критичність думки, вміння аналізувати, узагальнювати, класифікувати тощо.

       У роботі з обдарованими дітьми  спираюсь на їх розвинене мовне чуття, асоціативне мислення, словесно-логічну, образну, оперативну пам'ять. Прагну створити сприятливі умови для мовленнєвої самореалізації здібних учнів через упровадження в практику творчих вправ, проблемних питань, мовних спостережень і дослідів та ін. Як результат – мої вихованці протягом кількох років є призерами районних і обласних предметних олімпіадах, конкурсів творчих робіт, районного, обласного і республіканського етапів конкурсу науково-дослідницьких робіт Малої Академії наук України, конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика.

Працюючи над сформованістю творчих здібностей учнів, я зрозуміла, що це справа не одного дня, тижня чи місяця, а наполеглива і систематична робота протягом року, терміну навчання, усього життя.